"Незважаючи на таку велику криміногенну ситуацію і високий рівень бідності, прості люди не втратили відчуття самобутності, здатності радіти і насолоджуватись". Де і як відпочивати в Бразилії

BFD499F6-8679-444C-A23C-87A23D41845C

Уявіть картинку неначе із рекламного ролику, лише ви одні на райському атлантичному узбережжі, так легко біжите в красивому бікіні по білосніжному піску, ноги вам омиває кристально чиста вода океану, по пляжу бігають маленькі краби, з довжелезних пальм падають зелені кокоси, а десь поруч на берег виходить велетенська черепаха… Наша читачка Оксана ділиться лайфхаками відпочинку у Бразилії.

«Якщо коли-небудь доля занесе вас до Бразилії і ви вдосталь натішитесь красою Ріо-де-Жанейро та могутністю водоспадів Фоз-до-Ігуасу, я рекомендую вам виділити декілька днів для ще однієї цікавої мандрівки до штату Байя.

Sorria, você está na Bahia (посміхайся, ти в Байі) саме такий офіційний девіз колоритного штату, що пропонує для нас багато цікавого: від найкращих курортів по Зеленій лінії (linha verde), до тихих поодиноких поселень з приголомшливими пляжами. Сальвадор та інші міста Ріконкаву (так називається географічний регіон) дають захопливий огляд колоніальної історії Бразилії. Височини Шапада Діамантини можуть змагатися з платами Арізони та Нью-Мексико в США. Ленсойс, заснований за часів золотої та діамантової лихорадки в ХІХ ст., багатий на печери, водоспади і найкращі пішохідні маршрути в Бразилії.

Чому саме Байя? Та мабуть тому, що штат має найдовшу берегову лінію з усіх 27 федеральних одиниць в Бразилії, довжиною понад 1000 км, що звичайно, робить для такого великого узбережжя резервування незліченних природніх морських дарів для тих, хто цінує пляжний відпочинок, тому вибір тут буде, однозначно, великий.

Я ж хочу занурити вас в розповідь про невелике рибальське селище на північному узбережжі штату Байя, всього в 80 км від першої столиці Бразилії Сальвадора — Прайя-ду-Форче. Це місце користується великою популярністю завдяки своїм усамітненим білосніжним пляжам з теплими водами Атлантичного океану і узбережжю, повного природних басейнів. Тому, запасайтеся хорошим настроєм і фотоапаратом, суперові фото вам будуть гарантовані.

Село є прекрасним прикладом місця, де вдалося розвинути гарну інфраструктуру для відвідувачів, не втрачаючи при цьому місцевого колориту. Однією з важливих ознак  відпочинку в цьому містечку є його абсолютна безпечність для всієї родини, адже безпека в Бразилії знаходиться в пріоритеті у всіх туристів та жителів. Місто надійно охороняється двома видами поліції, дорога на трасу до міста є платною, в селищі знаходяться тільки туристи, місцеві рибалки та працівники різних закладів, тут спокійно гуляти навіть вночі, це не може не радувати!

Прайя-ду-Форче — є одним з найбільш затребуваних прибережних містечок.

Навіть в умовах конкуренції з іншими райськими і дуже туристичними напрямками, такими як Морро-де-Сан-Паулу, Ільеус, Порто-Сегуру, Ітакаре, Коста-ду-Сауіпе і Транкозо — Прая-ду-Форче як і раніше може бути серед найяскравіших. 

Прая-до-Форче — це унікальне і одне з найкрасивіших місць на курортній Зеленій лінії, воно розташоване в екологічно чистій місцевості, саме тут росте незліченна кількість красивезних пальмових дерев з зеленими та помаранчевими кокосами, що робить його відомим, як Costa dos Coqueiros (кокосове узбережжя). Все узбережжя ніби купається в пальмових деревах з горіхами, і здається, наче от от тобі під ноги упаде кокос, тому варто захопити спеціальний ніж для відкриття кокосів і соломинку, щоб напитись вдосталь цієї води, вона тут по особливому солодкувата і смачна, або ж можна просто купити його в місцевому кіоску.

Тут тепло протягом усього року, але найкращий час для відвідування Прайя-ду-Форче в період з серпня по листопад, нашу зиму тут також можна провести, але вона буде дуже спекотною для вас, бо в Бразилії буде літо. Період з березня по червень, я б не рекомендувала, тому що в цей час може випасти багато опадів, хоча декому це не заважає купатись в морі. Саме в серпні нам випала нагода відвідати цю чарівну місцевість, людей не так багато, тихо і спокійно, водичка тепленька, сонце дуже приємне, хоча згоріти, а не засмагнути це не заважає, тому запасайтесь надійним сонцезахисним кремом з максимальним спф.)

У селі є 14 кілометрів пляжів, оточених  піском і кристально чистою водою, які об’єднуються з іншими містечками, в результаті чого і маємо найдовше морське узбережжя країни. В селі є багато водіїв велосипедних карет, які з радістю довезуть вас до будь-якого пляжу, але дистанції не дуже великі, і як на мене, краще прогулятись узбережжям і обрати для себе підходящий пляж.

Прайя-ду-Порту — це центральний пляж, прямо навпроти головної площі села і церкви Святого Франциско-де-Ассіса, завжди сповнений пришвартованих човнів, що належать місцевим рибалкам. Води тут спокійні, що робить їх ідеальним місцем для безпечного плавання діток без особливих турбот для батьків, тут багато відпочивають просто сім’ями за столиками на самому березі, які обслуговуються сусідніми кафе на площі. Камені тут знаходяться близько до піску, тому краще остерігатися, пірнаючи під час припливу.

Пляж Papa Gente зазвичай є найбільш затребуваним, тому що його природні басейни, утворені красивими підводними рифами, більш глибокі і ідеально підходять для тих, хто хоче попірнати у воду і поспостерігати за пишною морською фауною північного узбережжя. Тут дуже популярний снорклінг (пірнання в масці з трубкою), навіть дітлахи всі в масках і ради забави, чи то з цікавості, опускають голову в воду і намагаються щось там надивитись чи зловити. Вода настільки прозора, що я сама, навіть не маючи спеціальної маски з трубкою, бачила різнокольорових рибок, якщо постаратись, то можна було б і зловити одну.

Далі на північ знаходиться Пляж Лорда, відомий тим, що дозволяє туристам насолодитись коктейлем, навіть сидячи просто на стільці у воді в періоди відливів, в його природних басейнах з рифів. Тут ви можете полежати і відчути себе наче в джакузі, тільки без бульбашок. Також тут ідеально посидіти і з маленькими дітьми, адже хвилі, які йдуть з океану будуть розбиватись об перші ж рифи, і вода тут завжди спокійна і безпечна. Місцеві бізнесмени влаштовують тут міні бари з варіаціями напоїв та легких закусок, все суто на бразильському рівні, тому якогось особливо вишуканого сервісу не чекайте.

Чим далі йти від людних місць, тим більше можна знайти безлюдних куточків пляжів з різними морськими пейзажами. Є місця зі спокійними хвилями, а є пляжі для любителів покататись на великих океанічних хвилях на дошці для серфінгу, віндсерфінгу (серфінг з парусом) чи кайтсерфінгу (серфінг з парашутом).

Ще однією особливістю тихих пляжів є те, що поки ви ніжитесь на сонечку, біля вас можуть бігати маленькі краби, їх важко помітити (але вони завжди помітять вас і будуть тікати першими), тому що вони майже прозорі ніби піщаного кольору, хоча в натуральних рифових басейнах можна спіймати і велетенського червоного краба гіганта.

Прогулюючись вздовж по узбережжю, можна побачити рибалок, які по коліна в воді з вудочкою ловлять рибу (особисто я бачила чоловіка, який зловив восьминога, камбалу, морського окуня і ще якісь рибки). Місцеві цілими сім’ями можуть збирати малесеньких крабів підіймаючи каміння і виловлюючи їх з нірок собі на обід. Не знаю, як діти їх не бояться, мені чоловік знайшов ракушку з дуже маленьким крабиком, так і той мене досить болюче ущипнув.) Місцеві кухарі прямо на березі можуть приготувати мега круту смачну вечерю з щойно зловлених лангустів і величезних соковитих креветок або морської риби, аж ніяк не гірше чим в якомусь фешенебельному ресторані, при тому у вас буде шикарний вид на океан!

Однак, не тільки сонцем, морем, і пальмами туристи, які їдуть в Мата-де-Сан-Жуан і Прайя-ду-Форче, можуть насолоджуватися. В муніципалітеті дуже сильно розвинений екотуризм, який має одну зі штаб-квартир проекту Тамар — присвячену збереженню морських черепах, які приходять на пляж, щоб розмножуватися, в період з вересня по березень щороку. Це унікальне місце, яке має відвідати кожна родина, шо приїзджає в Бразилію.

Projeto Tamar був створений в 1980 році і на сьогодні визнаний у всьому світі, як один з найуспішніших проектів по збереженню морського середовища! Ім’я Тамар було створено з поєднання початкових складів слова «морська черепаха» (tartaruga de mar).

Projeto Tamar, представлений в 25 населених пунктах в дев’яти бразильських штатах та керує 1100 кілометрами пляжів, 26 місцями для прийому їжі, нересту, популяції і відпочинку цих тварин на узбережжі і океанських островах.

Tamar займається дослідженням, збереженням, захистом і популяризацією п’яти видів черепах, які перебувають під загрозою зникнення в Бразилії, підтримуючи їх на здоровому рівні і здатних виконувати свої екологічні функції, це черепаха бразильська (Caretta caretta), яструбина черепаха (Eretmochelys imbricata), зелена черепаха (Chelonia mydas), оливкова черепаха (Lepidochelys olivacea) і шкіряна черепаха (Dermochelys coriacea).

Черепахи відомі своєю великою міграційною здатністю і довгим та складним життєвим циклом (черепаха досягає зрілості тільки після 30 років, у зв’язку з чим відновлення їх популяції відбувається дуже повільно), тому вони досі залишаються загадкою для дослідників по всьому світу. Ще більш серйозним є той факт, що їх  біологічний цикл був часто перерваним, оскільки самок, які приходили на пляж, щоб нереститися, часто вбивали, а їх яйця забирали, багатьох тварин ловили під час риболовлі, чи просто для забави або ж продажу, нищили браконьєри, які намагаються за дорого продати панцир черепахи як дорогий трофей в колекцію, який багатенький власник повісить у себе в вітальні. Факт, який все ще відбувається сьогодні і викликає суцільне обурення у природозахисників у всьому світі.

Тому у місцях розмноження пляжі контролюються щоночі рибалками, стажерами, волонтерами та працівниками Фонду. Проводяться цілі нічні патрулі та спецоперації для виявлення кладки самок, спостереження за поведінкою тварини під час нересту, записи морфометрических даних і збору біологічного матеріалу для подальшого генетичного аналізу.  Дослідники контролюють гнізда на своїх місцях кладки або переносять деякі знахідки в більш безпечні місця або в спеціальні інкубатори. Всі місцеві рибалки проінструктовані як рятувати черепах, які потрапили в мережі очікування, вольєри, сітки, загони і інші способи лову.

Молоді черепашки виводяться від 45 до 60 днів, в залежності від тепла піску (це до речі впливає і на стать черепахи), як правило це відбувається вночі. Щоб досягти моря, малючки орієнтуються на природне світло морського горизонту. Вже народився вільним і незалежним, навіть будучи таким маленьким і тендітним, всього від 3,5 см до 4 см. Багато з них пожираются хижаками, інші вмирають від голоду і природних хвороб. З кожної 1000 тільки один або два досягають повноліття. Вам неймовірно пощастить, якщо ви потрапите саме в період, коли на світ будуть з’являтися маленькі черепашки, які будуть намагатись усіма силами повзти по піску щоб дістатись води.

Діти точно радісно пищали від побаченого, але як правило всі стараються затамувати подих і тримати кулачки за своїх маленьких героїв. Мені пощастило побачити вже трошки підрісших черепашат, яких годують креветками та свіжою рибкою, ви б бачили як швиденько кожна з них намагається відірвати собі ласий кусень, і не скажеш, що вони такі повільні і незграбні на суші! Також є місце, де можна побачити тварин, яких тільки нещодавно врятували, так ми бачили вже врятованого ската, і просто нереально велику черепаху, яку врятували 3 дні тому, але бідолашна настільки стара і виснажена, що так і не може нормально прийти до тями (досить часто черепахи, які попадаються в риболовні сіті, дезорієнтується, можуть знепритомніти і навіть задихнутись і померти). Сподіваюсь з нею вже все добре зараз.

У Тамарі ви також можете побачити й інших морських мешканців. Це різні за видом і розміром акули (є навіть одна велика 2 метрова акула), декілька величезних скатів і кілька видів цікавих великих і маленьких риб. У співпраці з декількома проектами по збереженню дослідники випускають черепах і реабілітованих тварин на різних пляжах.  Взагалі, всі черепахи, які знаходяться в проекті різних видів і розмірів, але найбільше вражають велетенські, вони з цікавістю висовують голову з води і дивляться на вас.

Музеї під відкритим небом зберігають, досліджують, генерують і поширюють знання, зближують людей з морським середовищем завдяки збереженню, поєднанню науки і культури. Соціальна та екологічна робота, що проводиться з прибережними спільнотами, служить зразком для інших країн.

Центр для відвідувачів проекту, розташований поруч з маяком Гарсія Д’авіла, є також невеличкий кінотеатр, сцена, місця для відпочинку з екранами постійних відеороликів про черепах, власною лабораторією, баром і своїм магазином з сувенірами, кошти від продажу яких йдуть на подальший розвиток фонду. Тут можна побачити велетенський скелет черепахи, та більш мініатюрні, порожні зразки панцирів, стенди в людський зріст з указанням розмірів видів черепах, різні кумедні фігурки черпах розкидані по всій території (ціна приблизно 200 грн з чоловіка, на сім`ю, як завжди, є знижки). А вид на океанське узбережжя, човни рибалок і церкву вас просто заворожить.

Після відвідування даного фонду ви не будете байдужими до цих тварин і отримаєте масу задоволення споглядаючи на купання черепах, які так і хочуть ніби привітатись і подати вам свою лапу. Це найцікавіше місце в селищі, яке обов’язково сподобається вашим дітям. Зі всієї Бразилії приїжають цілі екскурсії з маленькими туристами, яким розповідають по цей незвичайний харизматичний флагманський вид, його непросту роль в природі, необхідність захисту менш відомих тварин і їх місць проживання. Це місце яке справило найбільше враження і яке ми запам’ятаємо на все життя і думаю, повернемось сюди ще хоч раз. Чоловіку пощасливилось під час купання також побачити черепаху, яка хотіла вийти на берег, але побачивши його злякалась і вирішила, що краще це зробити десь в іншому місці. Думаю, це хороший знак.

Ще один проект, який викликає великий інтерес в Прайя-ду-Форче — це Espaço Baleia Jubarte (простір Горбатих китів) відритий в 2001 році, як друге відділення центру національного морського парку Абролхос по захисту і дослідженню китів і лиманських дельфінів. Центр використовується для вивчення найбільшого в світі ссавця і його поведінки. В музеї є справжній скелет в реальну величину тварини та різноманітні мініатюри китів, що відображають притаманну їм поведінку, що розкинулись по всій території центру.

Є також постійні відео ролики про китів, яких знаходили у тутешніх водах, додатковий аудіо та відеоматеріал для перегляду і вивчення, працівники музею та вчені з інституту китів з радістю проводять лекції на тему дослідження поведінки ссавців в різний період їх розвитку. Наукові знання використовуються для сприяння національній і міжнародній державній політиці щодо збереження китів і океанів, в яких вони мешкають. Проект горбатих китів здійснюється некомерційним Інститутом горбатих китів за спонсорської підтримки нафтового гіганта Petrobras (він також відіграю велику роль і в проекті Тамар).

Саме завдяки такому фінансуванню, в 2014 році горбатих китів було виключено зі списку зникаючих видів бразильської фауни і значно збільшено їх популяцію. Крім того, центр сприяє розвитку місцевого туризму, беручи участь в організовації морських спостережних прогулянок на спеціально обладнаних кораблях по узбережжю Баїя в період з липня по жовтень (ціна близько 2 тис. грн з чол., діти з 10 років платять половину).

Місцеві маленькі туристичні агенти вам також запропонують прокататись на невеличкому катері (до 6 чол.) в пошуках горбатих китів, хоча як на мене, у відкритому океані на більшому човні дивитись за цими гігантськими тваринами якось безпечніше, тим більше ціна однакова. Почуття, які захоплюють дух і викликають мурашки по шкірі, і ти чекаєш, що ж буде далі, коли з океанських недрів на поверхню показується велетенский горбатий кит, це реально круто і того варте!

Далі на південь знаходиться екологічний заповідник Сапіранга, призначений для тих, хто шукає пригод в зеленому екотуризмі, з його пішоходними стежками, велосипедними та кінними прогулянками, катанню на квадрациклах, оточеними красою майже недоторканого прибережного атлантичного лісу. На теренах 600 гектарів густих лісових хащів можна спостерігати всю природну рослинність, незвичні квіти (дуже багато орхідей та бромеліад) та кущі, побачити велетенських синіх папуг Ара, різних мавп, ящірок, опосумів, ланей, пум, змій (у місцевого гіда є справжній ручний пітон, з яким можна влаштувати фотосесію) та багатьох інших звірів даного регіону, назву яких, якщо чесно я навіть не знаю. Місце ідеальне, щоб втекти в тінь від пекельного пляжного сонця і скупатись в прохолодній річці. Краще взяти екскурсію, щоб не блукати тропічними зарослями.

Також прогулюючись по центральній вулиці ви дійдете до величезної водойми, яка тягнеться через усе місто, схожу чимось на болото, хоча насправді це річка Паюца. Тут дуже багато птахів, сподіваюсь без крокодилів, і оточена вона бамбуковим лісом, та має довгий місток, який бачив вже не одну весільну та іншу романтичну фотосесію закоханих парочок. Це і буде вхід в ще один зелений парк Клауса Петерса, місіонера з Німеччини.

Парк розташований на 254 га дюн та долин (багато з них недосліджені і зараз) та має кругову стежку в 3,6 км з інформаційними знаками та панелями про фауну та флору. Це дім для більш ніж 180 видів птахів, зникаючих диких тварин та орхідей, які є лише в цьому регіоні та є прекрасним вибором для професійних та просто любителів птахів з усієї країни.

Іншою альтернативою пляжному відпочинку, є також веслування на каное чи каяці в лагуні Timeantube, що знаходиться досить близько від центру містечка. Можна замовити тур, який триває близько двох годин і відмінно підходить для спостереження за місцевими птахами північної Баїі (велика рогата сова, колібрі, мангровий папуга, джакан, чаплі та інші), бажано починати веслування на світанку або на заході сонця, щоб забезпечити собі неймовірний вид під час веслування.

Однією з головних визначних історичних пам’яток є будинок Гарсіа Д’авіла, який знаходяться десь за 3,5 км від села. Це було перше португальське укріплення в Бразилії, яке вважається середньовічним замком країни. Назва була дана на честь генерал-губернатора Томе де Соуза, який почав будівництво замку в XVI столітті. Фортеця використовувалася до середини 1800-х років для захисту регіону. Руїни замку, були перетворені в музей і користуються великою популярністю у поціновувачів  історичного і культурного туризму.

В музеї є виставка предметів побуту, стенди з історичною інформацією і мініатюрою будинку, пугала деяких тварин та забальзамовані екземпляри плазунів і дрібних звіряток. З вигорілих вікон замку відкривається чудовий краєвид на Атлантичний океан, думаю таким володінням колись можна було тільки позаздрити. Руїни замку особливо цікаві на заході сонця (близько 16 години), це одне з улюблених місць для фотосесій туристів. Дістатися до нього можна скориставшись послугами водіїв тук-туків (за 500 грн вас почекають і завезуть назад в центр міста), таксі (ціна правда за коротку дистанцію в одну сторону буде приблизно 600 грн) чи взяти на прокат велосипед, або якщо вашим ніжкам під силу подолати таку відстань з підйомами в гору, то можна і прогулятись. Вхід на територію платний, близько 115 грн.

Взагалі, місцеві туристичні фірми запропонують вам різні варіанти, як весело і з користю провести свій час в Прая-до-Форче.

Інфраструктура, як правило, хороша, навіть з невеликим розміром села, з гарними варіантами розміщення на будь-який смак і кишеню, від невеликих паузад (простих, але затишних) до супер вишуканих курортів та екорезортів на першій лінії.

Прая-до-Форче віллідж сама по собі досить компактна і чарівна. Головна вулиця, концентрує невеличкі магазини для тих, хто хоче купити додому різноманітні сувеніри, статуетки, картини і вироби місцевих ходожників, місцеву кашасу (бразильский алкогольний напій), медову чи перцеву продукцію, є також магазинчики з ювелірними прикрасами та виробами місцевих рукодільниць. Кількість купальників та парео тут просто зашкалює.

Обов’язково необхідно спробувати традиційну кухню регіону Байя, це і мокека (океанська рибна страва на кокосовому молоці з маслом денде, каєнським перцем та коріандром) та бобо ді камарао (великі соковиті креветки в кокосовому молоці), тут також можна коштувати і звичайну тапіоку (мука із солодкої частини кореня маніоки, яку просто висипаєш на сковорідку, вона швидко скріплюється і перетворюється на млинець, досить суха, тому потребує солодкого чи соленого наповнення). Жінки в білих пишних накрохмалених нарядах носять на голові корзини з попкорном, досить дивно, скажете ви, але кукурудза тут вважається матір’ю усіх злаків і дуже цінується, ви ще не пробували місцеві кукурудзяні торти). Також спритні продавчині можуть запропонувати вам кокаду (солодощі з кокосу і цукру) та заморожені ягоди асаі з різними солодкими доповненнями.

Бари і ресторани, щоб випити і поїсти після виснажливого сонячного дня на пляжі, будуть раді бачити вас в себе за столиками. Тут можна знайти заклади і для тих хто любить нічне життя, і проводить його в барах та нічних клубах, і для тих хто хоче провести сімейний обід, влаштувати романтичну вечерю для закоханих, і для тих хто хоче просто насолодитися вишуканими морськими блюдами дорогих ресторанів чи з`їсти смачну італійську піццу.

Заклади на різний смак та гаманець, хоча. як я раніше вже писала в своїй історії про Бразилію, що тут дорого, то я б сказала, що тут як на курорті все ще дорожче, в середньому вечеря на двох (м’ясна тарілка та тарілка з морепродуктами під пляшку чилійського вина) вам обійдеться від 2000 до 2500 грн, хоча рівень сервісу може бути далеким від ідеального навіть в супер дорогому закладі. Бразильці дуже стараються, тут немає власної високої кухні, але все завжди буде дуже смачним і вам ніколи не стане зле після їжі. Також подобається те, що незважаючи на таку велику кількість різноманітних закладів харчування на центральній вулиці, містечко досить тихе, тут немає шумної музики яка б доносилась з кожного куточка, тут ніхто не кричить продаючи різні товари і не зазиває тебе в свій ресторан.

Прогулянка по селу взагалі дуже приємна для всіх туристів, будь-то шопінг або просто подивитись, що коїться навкруги, варто прогулятися по центру як вдень так і вночі. Вночі, до речі, можна добре бачити зірки, так як поблизу немає ніяких великих будівель і є багато освітлення.

На центральній площі селища є так званий дім муки, де щотижня влада муніципалітету роздає безкоштовно жителям муку мандіоки.

Тут ніби всі як одна велика сім’я, всі одне одного знають і почуваються як вдома, наче й немає тих всіх туристів, діти ходять в школу в центрі міста, бігають по вулицях чи бавляться на дитячих майданчиках, азартні дідусі грають у доміно, а рибалки після ранкового виходу в море, розповідають різні байки за келихом пива в місцевому барі.  Селище досить зелене, то тут то там на деревах, можна побачити найменших мавпочок ігрунок звичайних, які раді поласувати чимось смачненьким, які дивляться на тебе своїми жалісними випрошуючими оченятами, щоб отримати хоч пряника з твоїх рук, правда з деякою обережністю.

Прая-до-Форче розквітає і заповнюється шумною юрбою коли в місті Сальвадор відбувається карнавал (лютий-березень), всі веселяться, співають і танцюють в традиційних яскравих нарядах влаштовуючи справжні шоу програми, адже кінець карнавалу означає початок великого передпасхального посту, тому потрібно вдосталь навеселитись. Взагалі в Бразилії з її різноманітними етнічними групами і расами, культура досить яскрава і насичена, тут що не день, місяць то якесь свято чи фестиваль, то парад чи паломництво (тут є свята яблук, винограду, зернят піньян, мореплавателів, свій Октоберфест, Гран-Прі Формули 1, фестиваль кіно, літератури, повітряних куль, танцю, а карнавалів просто не злічити і Бой-Бумба (його ви могли бачити в передачі Дмитра Комарова «Світ на Виворіт», Макаранді, Карнатал та багато багато інших). Так як більшість в штаті Байя складає африканське населення, то й таких релігійних обрядів тут ще більше.

Маючи вільний день, як варіант можна поїхати на екскурсію до першої столиці Бразилії Сальвадора. Це легко зробити викликавши таксі (убер простіше всього, ціна від 1000 до 1500 грн) або ж поїхати на маршрутному таксі за 60 грн, всього годину-півтори і ви на місці. Далі можна прокататись на сучасному метро (ціна близько 50 грн за поїздку), ви і частину міста побачите і швидко доберетесь до центру. Метро абсолютно безпечне і надійно охороняється!

Сальвадор заснований португальцями в 1549 році, це третє по величині місто, після Ріо-де-Жанейро та Сан-Пауло. Сальвадор — це місто зі старою історією, яка вже переплітається з початком нових, місто, де поряд з новими модними кафе з характерною африканською кухнею стоять церкви в стилі барокко та колоніальні споруди, де під звуки африканських барабанних ритмів танцюють капоейру, а десь на тихих вуличках проводять свої спіруалітичні сеанси прихильники релігії кандомбле. Місто поділено на верхній і нижній райони. Пелоріньйо в верхній частині, вважається перлиною міста і саме тут зосереджені всі історичні пам’ятки архітектури, музеї, палаци і церкви. Краще взяти пішохідну екскурсію з гідом, для того щоб отримати більш детальну інформацію про місто, та для власної безпеки, щоб не блукати вузькими вуличками в пошуках не тих пригод (ціни коливаються від 600 грн з людини). В нижньому районі, це так звана портова частина, є великий сувенірний ринок Mercado Modelo, маяк з морським фортом Сан-Антоніо, музеї. Саме тут в районі Порту-до-Барра починається полоса різноманітних пляжів Сальвадору і місця де відкривається найкращий вид щоб зустріти захід сонця.

Я рекомендую відвідати Сальвадор, я б сказала для любителів отримання дози адреналіну (особливо якщо зайдеш не в ту вуличку) і порівняння, але не наполягаю, мене як любительку піших прогулянок в пошуках красивої та незвичайної архітектури та пам’яток історії, заряду нових емоцій і вражень, місто трохи розчарувало. Тут не так красиво, як на картинках, які ми бачимо з інтернету, тут незважаючи на те, що поліція зосередилась по периметру всього центрального історичного району, все одно небезпечно, місто досить брудне, багато безпритульних, і здається, що церкви збудовані ще за трьох віків рабства португальцями, от от заваляться і місто перетвориться на руїни, а про те, шоб вийти за межі району Пелоріньо і мови немає, там одні фавели і дуже небезпечно (перевірено випадково на собі).

Тож найкраще для сімейного відпочинку насолоджуватись пляжами Прая-до-Форче з його тихими вимощеними вуличками і компактними магазинчиками.

Незважаючи на таку велику криміногенну ситуацію і високий рівень бідності, прості люди не втратили відчуття самобутності, здатності радіти і насолоджуватись життю, вони завжди усміхнені і готові допомогти в будь якій ситуації, дуже балакучі, веселі і привітні.

В Бразилії ще багато місць з безкрайніми райським пляжами, шумними водоспадами і глибокими печерами, зеленими густими тропічними хащами Амазонії і пустинними долинами з білосніжним піском, з модерновими мегаполісами мільйонниками та старовинною колоніальною архітектурою невеликих міст, з багатьма католицькими соборами та різними африканськими і індіанськими ритуалами. Для кожного ця країна відкривається по-своєму, по особливому, для когось вона дика і страшна , для когось це країна емоцій і пейзажів, і я маю надію, що її колись відкриєте і ви для себе.

Отже, сподіваюсь я допомогла вам обрати місце для вашої наступної відпустки, упакувати свої речі і вирушити в подорож до одного з найкрасивіших місць в Бразилії!