Толерантні французи, школа в 3 роки і незвичне для нас виховання. Як живеться українці з сім'єю у Франції

photo_2019-11-21_16-06-16

Запашні круасани на сніданок, вражаюча Ейфелева вежа, стильні француженки, таємничий Лувр та вічна романтика — саме такою ми знаємо Францію. А як щодо буденного життя мами з України.

У Франції Валя проживає вже 3 роки, саме тут вона вийшла заміж і народила донечку. В проекті «Мамаслет еміграція» Валя показала Францію з іншої сторони — де дитина йде в школу в 3 роки, де люблять збиратися з друзями в ресторанах, де в сім’ях панує рівноправ’я і кожен живе на зароблені гроші, де декрет до 3-х місяців і можна укласти «пакс» замість шлюбу. Детальніше далі.

Спочатку дозвольте трохи розповісти про себе. Я – викладач англійської мови та Монтессорі послідовниця. Саме завдяки своєму диплому вчителя, який я отримала в Україні, та власній наполегливості, мені вдалося пожити та попрацювати в трьох країнах Європейського союзу – Словаччині (3 роки), Словенії (2 роки) та Франції (3 роки і далі буде).

В Словаччину я поїхала на стажування, а згодом почала працювати в одному з найкращих садочків країни і залишилася там аж на три роки. Тоді я познайомилася з чарівним красунчиком-французом Флоріаном, нам було добре і весело разом, але невдовзі він повернувся в Францію, а я залишилася працювати в Словаччині і будувати там своє життя.

Я дуже багато подорожувала і одного разу закохалася в іншу країну. Це була Словенія. Я знайшла роботу в Любляні, дочекалася свій дозвіл на роботу, зібрала речі і поїхала в цю маленьку райську країну. Все було прекрасно, але через два роки було прийнято рішення переїжджати в Францію. Цього разу я почала працювати в Монтессорі школі, і це було неймовірно. Згодом я написала Флоріану, ми зустрілися і я зрозуміла, що цьому чоловіку я готова віддати своє серце. З того часу ми разом, і нещодавно в нас народилася радісна мила донечка.

Франція відразу ж мене зачарувала! Я вважаю, що це найкраща країна для іноземців, адже іноземці тут мають майже усі права, що і французи. Наприклад, в Словаччині і Словенії це не так. Вражало відношення французів до життя, їхня толерантність до людських недоліків, але найбільше – до жінки. Вона може бути з розкуйовдженим волоссям і в розтягнутій старій футболці, але коли починає говорити – ти закохуєшся! Їхня впевненість в собі змушує захоплюватися.

Французи дуже відкриті (це з мого власного досвіду та в порівнянні з іншими країнами, де я проживала), вони цікавляться тобою, задають багато питань про тебе та твою родину. Спочатку це було дивно, адже в Україні, наприклад, не прийнято питати де ти працюєш, чи де працюють твої батьки, але тут – це норма. Французи хороші слухачі. Вони знають свої права і не дозволяють їх порушувати. Найбільше обожнюю відношення французів до дітей. Вони їх поважають і не ставлять дітей нижче за себе. Я ніколи не чула, щоб тут дорослий сказав: «Підростеш – зрозумієш!» чи «Ти ще занадто мала для цього».

З народженням донечки я дізналася про зовсім протилежні до українських погляди на виховання діток. Наприклад, відразу після приїзду з пологового будинку, дитинка спить в окремій кімнаті, засинає в основному сама. Декрет – 3 місяці. Далі дитинка залишається або з нянею або починає ходити (а точніше повзати) в «креш» — спеціальний заклад для малюсиків. Ось у вересні і наша Євочка спробувала «креш» 3 години вдень, але я не витримала того і продовжила декретну відпустку, яка тепер зовсім ніяк фінансово не підтримується.

Середня тривалість грудного вигодовування – 2 місяці, далі – суміш. Тому що грудне вигодовування обмежує активність мами (зі слів француженок, у яких я цікавилася про причину такого короткого терміну грудного вигодовування). А коли педіатр дізналася, що моя тоді 4-х місячна дівчинка виключно на гв, то з жалістю сказала: «Бідний тато! Навіть не може погодувати свою власну дитину!»

Прикорм починають в 4 місяці. Мені радили давати полуницю посмоктати і інші фрукти і овочі, які в Україні мами починають давати після 8-10 місяців.

Всіх діток садять практично з народження. Всі дуже дивуються, коли я прошу не садити мою дитину.

Одиниці роблять діткам масажики, чи взагалі якось додатково займаються розвитком малюків.

Ніхто не гуляє з візочком на свіжому повітрі по два рази в день, а особливо, коли погана погода.

Підготовка, пологи і післяпологове відновлення

Як тільки жінка завагітніла, вона повинна відразу знайти лікарню, де буде народжувати своє дитя. Це може бути державна чи приватна лікарня. У державній лікарні всі витрати покриває обов’язкова страховка (за виключенням окремої палати). Приватні лікарні платні, але якщо жінка має додаткове страхування, то воно може покрити більшість витрат.

Обирати лікарню, як в Україні, жінка не може. Потрібно зареєструватися на сайті і надіслати запит, через декілька днів прийде відповідь, де вказано за якою саме лікарнею Вас «закріплено».

Існує курс підготовки до народження дитини. Він проводиться або індивідуально або в групі. Я обрала індивідуально і дізналася багато цікавої і важливої інформації.

Окремо пологового будинку немає, це завжди відділення лікарні. 95% жінок народжують з «епідуралкою». Персонал просто зачарував, всі супер уважні і доброзичливі. Щодня до нас з донечкою заходили медсестри та лікарі по кілька разів, запитували про самопочуття, а також детально повідомляли/розповідали про догляд за малюком та догляд за мамою. Були також розмови з татом про те, як турбуватися про маму. Дуже приємно.

Якщо в Україні багато жінок притримуються дієти після народження дитинки, то в Франції в самому ж пологовому відділенні вам подадуть апельсиновий сік або інші сезонні фрукти. Про дієту ніхто навіть не говорить.

Виписка тут дуже «сумна». Ніяких урочистостей та повітряних кульок. Ти просто збираєш сумки і на вихід. Ми виписувалися, коли у всіх був обід, то навіть «до побачення» чи «дякую» не було кому сказати. Мій Флоріан купив солодощі для лікарів та медсестер.  Це було для них великим здивуванням. Таким, що вони навіть написали нам лист подяки на емейл трохи згодом 🙂

Після пологів для жінок існує обов’язкова «реабілітація». Це 6 занять з лікарем-акушером. Вона розказує і показує, які вправи потрібно робити вдома для швидшого відновлення після пологів. Якщо жінка занадто емоційна чи потребує підтримки, тоді ціле заняття вона може просто поговорити. Плюс лікар розповість про можливі зустрічі матусь, де можна отримати додаткову підтримку і познайомитися.

 Про виплати

Якщо жінка працювала до вагітності, то усі три місяці декрету вона отримує допомогу аналогічну своїй заробітній платі. У випадку безробіття виплачується лише незначна сума. Існує одноразова допомога при народженні дитини, вона складає приблизно 800 євро, але (!!!) лише в тому випадку, якщо сумарний річний прибуток батьків не перевищує певну суму (яку саме я не дізнавалася). Декрет можна подовжити до 8 місяців. Тоді держава виплатить приблизно 500 євро в місяць.

У Франції існує багато соціальних виплат, потрібно лише про них знати, а також запастися терпінням. Такої бюрократії, як тут, світ ще не бачив =)

Про мою доню

Нашу дівчинку ми назвали Єва. Ім’я для неї обирала я, але узгоджувала з Фло, адже не кожне українське ім’я йому вдавалося вимовити правильно. Наприклад, Ярослава для нього звучало як «апчьхи» =) Не розумію зв’язку, але Ярославою наша донька не стала.

З самого народження Євочка знаходиться зі мною, наші бабусі живуть далеко, а про няню я навіть і не думала. Страшно залишати таку крихітку з людиною, яку я не знаю. Плюс, в мене дещо інші методи і принципи виховання, які зовсім відрізняються від французьких.

Щеплення у Франції обов’язкові і немає навіть мови ніякої про можливість від них відмовитися. Куди б ви не пішли зі своїм малям, перше, що вас запитають – це наявність щеплення.

Система освіти

Школа в Франції починається в три роки! Тобто вони це так називають – ecole maternelle. В них немає 1-го чи 5-го класу. Перший клас французи називають СР (сепе), другий СЕ1, третій СЕ2, четвертий СМ1, п’ятий СМ2.

На цьому початкова школа закінчується і дітки йдуть в коледж. Навчаються там 4 роки і переходять в ліцей, де проводять ще 3 роки. Аж потім вступають в університет. Кожного року дітки мають нових однокласників, на відмінну від України, де дітки усі 11 років навчаються в одному колективі.

Вчителі в початковій школі теж змінюються щороку. Змінного взуття в школах не існує. Дітки проводять в школі цілий день. Першої і другої зміни немає. Перший урок розпочинається о 9:00 ранку і закінчується о 10:15, далі — перерва 15 хв, і знову урок до 12:00. Потім — заслужена довга перерва, яка триває 2 години! Це особливо класно для вчителів, можна і поїсти, і підготуватися до наступного уроку і трохи відпочити.

Усі перерви діти проводять на свіжому повітрі. Батьки можуть забрати своє дитя і пообідати разом за межами школи. О 14:00 дітки повертаються до навчання і знову мають два довгих уроки з перервою в 15 хвилин. Батьки забирають своїх дітей додому о 17:00.

Канікул у Франції дуже багато, і це ще одна причина чому я обожнюю тут працювати. Адже вчителі теж відпочивають під час дитячих канікул. В цілому діти мають 17 тижнів канікул в рік!

Про побут

Зазвичай французи за рівність прав. Тут рідко можна зустріти непрацюючу маму. Бюджет в кожного свій, вартість спільних речей і покупок розділяється рівненько навпіл. Я знаю пару, де чоловік літає у відпустку сам, бо дружина не має стільки грошей, щоб заплатити за свій переліт. Звісно так не у всіх, в нашій сім’ї такого немає.

В Франції ви можете одружитися, а можете укласти «пакс». Пакс був створений, щоб узаконити стосунки одностатевих пар, але згодом це стало популярним і серед інших. В графі про сімейний стан також можна вказати «проживаємо разом». Це ще один вид сімейних відносин у Франції. Немає нічого дивного, якщо дитина народжується до одруження пари. Діти можуть вже вирости, а батьки тільки-но одружитися =)

Французи люблять все французьке. Навіть на пляшці з водою вони напишуть «Вироблено у Франції».

Маленьких діток тут одягають ну дуже гарно. Це не завжди практично та зручно для самої дитини, але виглядає мімішно, коли трьохмісячне маля лежить в сорочечці та джинсах, замість зручного «чоловічка». Одяг ми купуємо в місцевих дитячих магазинах, мій улюблений – Sergent Major! Можна загуглити, їхній одяг – то витвір мистецтва! Але все-таки основну частину Євиного гардеробу було придбано бабусями та дідусями, за що їм величезне дякую! =)

Дозвілля

Щодо дозвілля, то тут безліч варіантів! Кафе для мам з візочками, ігрові кімнати, ігрові заклади, парки та наукові центри для діток, «лєго» та «капла» заклади. Для дорослих найголовніше – ресторани. Якщо Ви хочете зробити гарний подарунок французу – запросіть його в хороший ресторан, і він розповідатиме про це всім друзям і родичам! Ресторанна культура тут надзвичайно розвинена, проте не очікуйте тут супер-сервісу чи обслуговування, а іноді навіть чистоти. Так, Ви можете прийти в дорогий ресторан, але не факт, що з Вами там будуть «сюсюкатися», плюс столи можуть бути трохи затерті і не обов’язково накриті гарною скатертиною. Найкращий ресторан, який я відвідувала, знаходиться якраз навпроти нашого будинку. Такої смакоти та подачі не зустрічала навіть в супер-дорогих «мішленівських» ресторанах.

Відпочинок

До народження донечки ми з чоловіком дуже багато подорожували. Відвідали більше 50 країн на двох. Наразі на серйозні мандрівки не наважуємося, чекаємо поки Євочка підросте. Проте частенько їздимо до моря та до родичів на південь Франції. Також вже двічі літали в Україну. Франція – надзвичайно гарна країна, там кожне село, як з листівки. Багато французів добровільно не покидають межі своєї країни, пояснюючи це тим, що в Франції є все необхідне для відпочинку – море, гори, океан, гарні міста та містечка. Це дійсно правда!

Чи плануємо в Україну? Так, хочемо пожити рік-два в Україні. Франція – фантастична країна, але мені страшенно не вистачає українського, особливо після народження доньки.