"В обід всі йшли відпочивати і навіть якщо дуже хочеться чи треба – працювати не можна": як українці з сім'єю живеться в Греції

IMG_20180831_155451

Оксана – письменникпочатківець, копірайтер, перекладач, фармацевт за освітою, молода мама та автор блогу в інстаграмі @oksanadim_gr. Зараз пише книгу про свій переїзд в Грецію та веде блог, з відвертими текстами про справжнє життя за кордоном та картинками справжньої сонячної Греції.

«В Грецію я приїхала практично одразу після університету, коли нарешті отримала довгоочікуваний диплом фармацевта. Поки навчалась, мала змогу попрацювати в аптеці та на фармацевтичному складі, проходила косметологічні курси, котрі мені подобались більше, але все одно завжди глибоко знала що ні те, ні те, на жаль, не моє.

Весною я вирішила приїхати до мами, котра вже дуже довгий час жила тут і хоча планувала я свій приїзд не надовго, але цього квітня ми з нею згадували, що з тих пір пройшло вже 8 років.

Приїхала з метою підзаробити та забрати маму додому, однак пройшло 2 тижні, а замість роботи я зустріла свого майбутнього чоловіка, котрий теж як і я українець, і теж бачив тут багато переваг щоб залишитись, якби сильно і йому і мені не хотілось додому. Тому і залишились.

На початку все здавалось чужим і було дуже важко звикнути, але допомагало сонце та море. Найперше що здивувало і при чому досить неприємно це те, як сильно греки жалілись на кризу, але так і не думали міняти свої звички. Магазини, офіси та інші заклади продовжували працювати по скороченому режимі, а кафе та таверни – далі бути заповненими. Але гірше всього було усвідомити, тим більше мені як фармацевту, що аптеки зачинялись так швидко, що коли не прийдеш там завжди закрито.

Також обурювало те, що в обід всі йшли відпочивати і навіть якщо дуже хочеться чи треба – працювати не можна. Сусіди так часто викликають міліцію почувши який-небудь шум, що інколи страшно навіть увімкнути пилососа.

Греки дуже сильно відрізняються від українців. Вони дуже балакучі і можуть підійти до вас просто на вулиці і запитати про ваші босоніжки, досить повільні і навіть самі про себе жартують, що в усьому винувате грецьке сонце, але при тому вони – дуже ввічливі і терплячі.

Мене ще досі дивує, як може чекати на одну машину 5 – 10 хвилин позаду, поки в ній попрощаються люди і звільнять дорогу, ні разу навіть не посигналивши.

Було дуже важко звикнути до всього і ще досі багато чому я дивуюсь. Але як завжди буває – коли створюєш та облаштовуєш, навіть на чужій землі, свій маленький світ, то з часом перестаєш відчувати різницю і почуваєш себе добре.

На даний момент я пишу книгу та різні статті в інтернеті, а також постійно займаюсь своїм розвитком, навчаюсь чомусь новому та виховую дитину. Буденні дні в мене виглядають так ­– день обов’язково починається зі спорту, а далі сім’я, дім, робота, дитячі гуртки. Вечорами стараюсь займатись собою та вчитись чогось нового, а на вихідних  відпочивати – в суботу з сином та друзями, а в неділю – з чоловіком, або нашою маленькою сім’єю.

Важко тоді, коли школа, а раніше садок, по певній причині закриті, а таке в Греції буває дуже часто. Свято, страйк, погана погода, або ж коли в дитини чергова застуда у всіх працюючих батьків виникає проблема – з ким лишити дитину. Тому часто, набагато вигідніше сидіти одному з батьків вдома, щоб не працювати безкоштовно. Для мене в такі дні дуже важко знайти час для роботи, себе та чоловіка, так як я з ним завжди одна. В мене довгий час не виходило влаштуватись на роботу через відсутність необхідних документів, тому з самого його народження якось в нас так узгодилось – я з дитиною, а чоловік – на роботі. Однак, все таки в майбутньому я планую вийти на роботу теж, так як вірю, що кожна мама, як і кожен батько мають на це право.

Соціальну допомогу від країни отримати дуже важко навіть для греків, але якщо бути в курсі всіх оновлень законів, мати хорошого бухгалтера та адвоката, то можливо усе. Також держава допомагає в сезон опалення – заповнивши відповідну заяву, в кінці опалювального сезону тобі повертають частину суми потрачену на обігрівання зимою. Але чесно, цього настільки мало, що іноді задумаєшся чи взагалі варто звертатись. Греція зовсім не дешева країна, це потрібно врахувати ще на початку, тому треба бути готовим багато працювати. В наступному році плануються оплати жінкам, котрі народили, але кому і скільки ще поки невідомо.

Народжувати в Греції можна в державних лікарнях та платних. В державних оплата якщо і є то, як правило, до 700-800 євро, не більше, а в платних ціни починаються від 2,5 тисяч євро і далі. Однак, коли щось стається в платній лікарні, то все одно відправляють в державну. Умови в державних лікарнях так собі, але з кожним роком все по троху міняють. Коли я народжувала в лікарні, котра вважалась (і ще досі) найкращою серед державних, то було дуже неприємно те, що в палатах, як і на коридорах, ніде не було ніяких стендів про грудне годування, першого догляду за дитиною тощо. Нічого. Неможливо було навіть знайти когось, хто б показав та розказав щось. Тому готуючись до родів в Греції в першу чергу вартує підшукати хорошого лікаря та хорошу лікарню, котрі з цим допоможуть. Також є різні курси для майбутніх мам, але вони не особливо популярні.

Моєму сину зараз 6,5 років, назвали Дмитром, за національністю він як і я – українець. Народився він в Греції і вже з самого народження чув відразу три мови – українську від мене, російську від тата та грецьку від всіх нас оточуючих. По цій причині я дуже переживала ще з самого початку, але розмовляти з ним котроюсь крім своєї рідної, для мене було так неприродньо, що я ризикнула. Тепер я з цього сильно радію, адже він розмовляє відразу трьома мовами – зі мною українською, з татом російською, а зі всіма іншими – грецькою.

Цього року Дмитро пішов в перший клас в звичайну державну школу. Освіта в Греції на дуже низькому рівні, а в школах практично нічого не вчать. Греки вірять, що в початкових класах дітям треба дати можливість, як слід набавитись, а в старших говорять прямо: «Для чого нам тут їх вчити, якщо існує стільки репетиторських центрів». Тому згодом всі діти ходять в підготовчі центри чи до репетиторів, де батьки витрачають гроші на те, що на Україні навчають в простих школах. Однак, приватні школи – це щось настільки недешеве, що дозволити собі таке можуть тільки деяк.

Після школи в моєї дитини заняття гри на гітарі й басейн, а коли є вільний час, то я підшукую для нього щось нове. В Афінах різноманіття гуртків, тому дітям тут зовсім не скучно. Часто організовують щось безкоштовне, а наприклад, в парку Ставру Ніарху – завжди. Так він вже пробував займатись футболом, тенісом, яхтингом та багато іншого. Таким чином можна подивитись підходить дитині чи ні, а тоді вже шукати місце, де він буде ходити постійно й платити. Однак, скільки б всього не було, дуже бракує таких заходів, як є в Україні, а саме «Мамасльотів».

Прививки роблять, як правило, всім дітям і рідко можна побачити інформацію про те, щоб котрусь прививку не робити, тому що це небезпечно. Зробити їх можна завжди безкоштовно в лікарні якщо є страховка, але більшість людей надає перевагу заплатити за візит педіатру, котрий огляне дитину і скаже чи обов’язково робити саме цю чи ні. Лікаря для дитини вибирають ще до народження, а міняють тільки у випадку чогось дуже серйозного.

Одяг купуємо в різних магазинах, але особливо зручно це робити під час знижок. Тоді в дорогих магазинах враз стають доступними ціни і можна купити хороші та якісні речі дитині, котрі носитимуться довго, а можна щось купити по дуже дешевій ціні на наступний рік тощо. Дмитро вже давно обирає собі одяг сам, тому ходити на шопінг з ним завжди легко.

Відпочивати їздимо рідко, так як цього нам не дозволяє чоловіка робота. Але якщо є можливість, то звичайно ж вибираємо грецькі острова. Однак кожної неділі стараємось виїхати хоча б за місто. Море, гори, парки, навіть ближні острова – в Греції є все для цього. Тому кожного тижня у нас є своя хоч і маленька, але справжня подорож.

В Україну планували повертатись багато разів, через те що постійно «тягне» додому і можливо якби не війна, то ми зараз були б саме там. І я і чоловік дуже любимо нашу країну, але й тут вже так звиклось, що з кожним роком покинути нову для нас – стає все важче і важче.

Греція неймовірно красива. Кожен її острів — це як окремий кусочок землі, не подібний на жодний інший, маленька душа. Вивчати їх і милуватись ними можна дуже довго, тому всім бажаю обов’язково в своєму житті відвідати хоча б половину з них.

Усіх радо запрошую до себе на блог @oksanadim_gr, де я розказую не тільки про Грецію, але й про те, як виглядає життя за кордоном, про те що трапляється зі мною та сином, цікаві місця, історії греків, … і навіть грецьку кухню. З задоволенням відповім на всі запитання та пропозиції.